Тій самій меті, що і «ярмарки наречених», а точніше звідництву двох молодих людей, слугувала діяльність різноманітних посередників – сватів, свах, звідників. З поширенням грамотності у деяких європейських країнах з’явилися навіть шлюбні бюро, що почали давати оголошення в газетах про пошуки шлюбних партнерів, куди всі бажаючі хлопці та дівчата, чоловіки та жінки, могли подавати свою кандидатуру для обирання пари... Існувала і особлива категорія писців, які складали любовні листи для кожного охочого гарно та грамотно признатись у своїй симпатії...Одним з найдавніших символів кохання і шлюбу вважається обручка. Нерідко парубки намагалися зняти її з пальця дівчини, якій симпатизували. На Волині хлопці викрадали у дівчат обручки, хустки, стрічки. Повертали ж, загорнувши у вкрадене нову обручку, сережки, брошки, намиста. Якщо дівчина приймала від хлопця подарунок, то це означало її прихильність до нього, і він міг просити її руки. У протилежному випадку подарунки повертали!
А ви знаєте ,як на Гуцульщині визначав хлопець чи є його кохана вдома? Бо пагорби дуже високі,і що дарма не тратити час і сили,дівчина вивішувала червону платину на дах будинку ,чи на якусь високу тичку.Щоб було добре видно здалека ,і це означало ,що вона вдома.
Traducir a inglés Mostrar original