Open trading account 
Жила-була собі дівчина. Незважаючи на вроду, життя не балувало її. Ще до її народження дехто з родичів не хотів, щоб вона з`явилася на світ. Дорікали її матері, коли та була вагітною. Мати нервувала, і це відбилося на дитині.
Однак Господь дав дівчині життя, хоча воно виявилося непростим. Час від часу поставали як-небудь перепони. Будучи школяркою, зазнавала дівчина неприхильного до себе ставлення бо нре була багатою і нервувала. А що вела здоровий спосіб життя, не палила і т.ін., то деякі однокласники не розуміли її. Намагалися втягнути її в якісь неприємні обставини. А дівчина була доброю, прагнула справжніх дружніх взаємин. Несправедливість і нещирість людська іноді викликали сльози.
Але дівчина не корилася долі, намагалася вдосконалюватися, розвиватися, щоб бути не гіршою за інших. Відвідувала різноманітні заняття. Як кажуть французи: "Elle aime les arts" ("Вона любить мистецтва"). Хоча деякі викладачі наголошували, що вона не дуже талановита і що не варто надіятися на якісь досягнення. До того ж не вистачало родиного тепла. Якби ж то бабуся хоч трохи підтримувала її, адже мамі одній було вкрай важко. Однак бабуся часто забувала навіть привітати з днем народження. Гірко було дівчині, вона була душевно затисненою, але не здавалася. Незважаючі ні на що, вчилася декламувати, співати, грати на фортепіано. Це доставляло дівчині задоволення, і вона працювала й працювала. Любила займатися ранковою зарядкою. У неї почали з`являтися друзі як серед підлітків, так і серед викладачів. Помітивши її стараність, вони підбадьорювали її, ставилися до неї прихильно. Душа потроху розкривалася.
Якось до її школи прибули працівники телебачення, примітили дівчину, і в неї з`явився шанс. Почала відвідувати кастинги, іноді спілкувалася з цікавими людьми. Не все спочатку йшло вдало. Режисери не відразу помічали її. Але дівчина - продовжувала працювати над собою, йшла далі... З часом її почали запрошувати на знімальні майданчики, спочатку в масових сценах телесеріалів, згодом - в деяких передачах. Поступово приходив досваід. Згодом запросили на епізодичні ролі, це в неї виходило непогано.
Незлучалася, як подорослішала. Відчувала на собі погляди юнаків. Дехто навіть призначав побачення. Але довгий час її ніхто особливо не цікавив. Аж ось спілкування з одним молодим чоловіком виявилося приємним, згадка про нього викликала замріяну посмішку. Це був земляк, який допоміг їй якось дістатися додому. А може, це кохання?
Що ж до професійної майстерності, то, вдосконалюючі її, дівчина почала мріяти про складніші, відповідальніші роботи. А чому б і не зіграти одну з головних ролей в якомуст цікавому фільмі?..
Побажаймо ж цій старанній і добрій дівчині здійснення мрій та особистого життя. Нехай її праця буде немарною і принесе людям радість і задоволення.
Однак Господь дав дівчині життя, хоча воно виявилося непростим. Час від часу поставали як-небудь перепони. Будучи школяркою, зазнавала дівчина неприхильного до себе ставлення бо нре була багатою і нервувала. А що вела здоровий спосіб життя, не палила і т.ін., то деякі однокласники не розуміли її. Намагалися втягнути її в якісь неприємні обставини. А дівчина була доброю, прагнула справжніх дружніх взаємин. Несправедливість і нещирість людська іноді викликали сльози.
Але дівчина не корилася долі, намагалася вдосконалюватися, розвиватися, щоб бути не гіршою за інших. Відвідувала різноманітні заняття. Як кажуть французи: "Elle aime les arts" ("Вона любить мистецтва"). Хоча деякі викладачі наголошували, що вона не дуже талановита і що не варто надіятися на якісь досягнення. До того ж не вистачало родиного тепла. Якби ж то бабуся хоч трохи підтримувала її, адже мамі одній було вкрай важко. Однак бабуся часто забувала навіть привітати з днем народження. Гірко було дівчині, вона була душевно затисненою, але не здавалася. Незважаючі ні на що, вчилася декламувати, співати, грати на фортепіано. Це доставляло дівчині задоволення, і вона працювала й працювала. Любила займатися ранковою зарядкою. У неї почали з`являтися друзі як серед підлітків, так і серед викладачів. Помітивши її стараність, вони підбадьорювали її, ставилися до неї прихильно. Душа потроху розкривалася.
Якось до її школи прибули працівники телебачення, примітили дівчину, і в неї з`явився шанс. Почала відвідувати кастинги, іноді спілкувалася з цікавими людьми. Не все спочатку йшло вдало. Режисери не відразу помічали її. Але дівчина - продовжувала працювати над собою, йшла далі... З часом її почали запрошувати на знімальні майданчики, спочатку в масових сценах телесеріалів, згодом - в деяких передачах. Поступово приходив досваід. Згодом запросили на епізодичні ролі, це в неї виходило непогано.
Незлучалася, як подорослішала. Відчувала на собі погляди юнаків. Дехто навіть призначав побачення. Але довгий час її ніхто особливо не цікавив. Аж ось спілкування з одним молодим чоловіком виявилося приємним, згадка про нього викликала замріяну посмішку. Це був земляк, який допоміг їй якось дістатися додому. А може, це кохання?
Що ж до професійної майстерності, то, вдосконалюючі її, дівчина почала мріяти про складніші, відповідальніші роботи. А чому б і не зіграти одну з головних ролей в якомуст цікавому фільмі?..
Побажаймо ж цій старанній і добрій дівчині здійснення мрій та особистого життя. Нехай її праця буде немарною і принесе людям радість і задоволення.